Що краще для дитини: коли мама поруч 24 години на добу, або коли вона спілкується з ним лише кілька годин в день, але зате по-справжньому якісно? І взагалі – що таке повноцінне спілкування з дитиною?

«Мама завжди повинна бути поруч, адже її ніхто не замінить», – кажуть одні. І вони, звичайно, мають рацію. «Мама повинна самовиражатися і розвиватися, а не деградувати серед пелюшок», – стверджують інші. І це теж справедливо. Як же знайти цю золоту середину у вічному жіночому виборі між роботою і сім’єю – причому так, щоб від маминого компромісу не страждали найдорожчі їй істоти – діти?

Питання часу

Найголовніша проблема всіх мам – час, а точніше, його нестача. І, як показує практика, вона абсолютно не залежить ні від необхідності працювати, ні від матеріального становища, ні від відсутності (або присутності) бабусь, нянь і домробітниць, ні від кількості дітей. Молода матуся з одним-єдиним спокійним малюком і двома велелюбними бабусями під боком, яка скаржиться, що вона «ну зовсім нічого не встигає» – зовсім не рідкість. А мамам, вимушеним поєднувати виховання дітей з роботою, в перерахунку на кількість виконаних справ чомусь вдається зробити на порядок більше.

ленка- пенкаленка- пінка

У мене непрацююча подруга голосить: я дітьми не займаюся. А я працюю і впевнена, що займаюся.

Так що боротьба з браком часу – питання насамперед організаційний. Тим більше що з розвитком інтернету у працюючих мам з’явилася маса можливостей «підлаштувати» свій графік під потреби малюка – від віддаленої зайнятості та роботи на телефоні до неповної робочого тижня.

Але мало знайти час на те, щоб побути зі своєю дитиною, – важливо ще й наповнити цей годинник спілкуванням так, щоб присутність мами було дійсно корисним і цінним для обох. Адже ті ж самі «цілодобові» мами-домогосподарки часто скаржаться, що не встигають толком ні пограти, ні позайматися з малюком: весь день йде на нескінченну прибирання, готування, прання …

Єдиний вихід в такій ситуації – робити акцент не на кількості часу, проведеному з малюком, а на його якості. Що ж для цього потрібно?

«Ти тут, але не зі мною …»

Якість батьківського присутності виразно важливіша за кількість. Тривалість часу, необхідного малюкові для спілкування з дорослими, взагалі з віком зменшується: чим старше стає дитина, тим менше його потрібно. Максимальну потреба в знаходженні поряд з мамою малюк відчуває до 3-х років (у перинатальних психологів є навіть поняття діади – «згуртованою» пари, яку представляють собою мати і маленька дитина). Хоча, зрозуміло, все індивідуально, і деяким дітям тісний контакт з мамою потрібен і в набагато більш старшому віці; а є і несадовскіх малюки, і навіть «неоставляемие» діти.

Якість часу, проведеного з дитиною, дійсно здатне компенсувати його невелика кількість. Але тільки для цього мама повинна не просто фізично знаходитися поруч з дитиною, а й бути залученою в нього і емоційно, і розумово. Адже мама, яка однією рукою збирає з малюком пірамідку, а інший притискає до вуха телефон, – поруч з малюком, але не разом з ним.

Що робити разом?

Проблема багатьох сучасних мам полягає в тому, що вони не вміють грати з дитиною і не знають, як це робити. Багато в чому в цьому винен убогий особистий досвід радянського дитинства, коли малюків віддавали в ясла задовго до 3-х років, а грати з дитиною не було прийнято. Та й великі сім’ї по 3-5 дітей, де малюк міг би отримати навички спілкування від братів і сестер, кузенів, тіткою-дядьком і непрацюючих бабусь і дідусів, в 1970-80-і роки були рідкістю. В результаті сьогодні в відведений на спілкування короткий термін молода мама просто не знає, чим зайняти малюка.

Звичайно, маючи на меті і продумавши сценарій проведення вільного часу, можна знайти в інтернеті і цікаві розвиваючі ігри, і цікаві вироби, і багато іншого. Але для малюка буде безцінне навіть спільне «байдикування»: просто посидіти разом, обнявшись, обговорити минулий день або розділити з крихіткою його захоплення, коли він хлюпається у ванні. Важливо створити довірче інтимний простір, без гаджетів, телевізора і отвлеканія на побут.

Мама може просто бути присутнім в кімнаті, де грає дитина, просто сидіти на підлозі і дивитися на нього, але малюк почуває її увагу і залученість в нього. Мама тут, поруч, малюкові спокійно, безпечно і «як треба» – американські психологи називають цей стан неперекладним словом «О’Кейн». В результаті у дитини вибудовується лінія, дуже важлива для відчуття гармонійного єднання зі світом: «я в порядку (мої емоції прийняті, все, що я роблю – нормально і добре) – інші в порядку (мама радіє зустрічі зі мною, нам добре і цікаво разом) – світ в порядку (раз мама / тато / сім’я – все добре) ».

Чого варто уникати?

Скучив по дитині мама, яка вечорами буквально заливає крихітку потоками ласки і захоплених ігор, – така ж крайність, як і мама, яка грає з малюком, однією рукою помішуючи на плиті суп. Загострення, настирливий мамин ентузіазм непродуктивний і теж не завжди йде на користь малюкові, адже своєю надчутливістю дитина обов’язково відчує за ним «підступ» – почуття провини.

Ніхто не має право оцінювати жінку як матір. Які ми мами, скажуть потім наші діти.

Вина народжується практично одночасно з дитиною: я погана мати, тому що ніяк не можу налагодити годування грудьми, не встигаю гладити пелюшки, гуляти з дитиною двічі на день і т.п. Почуття провини може з’являтися у жінки абсолютно з будь-якого приводу, тому ці мотиви треба гасити в собі. Важливо усвідомити їх і віддавати собі звіт в тому, що ці думки йдуть даремно і тільки роз’їдають вас зсередини, не даючи ніяких позитивних результатів.

Особливо властиве почуття провини працюючим мамам, що переживають, що вони проводять мало часу з дитиною і втрачають з ним контакт. Насправді це ілюзія. Маму ніхто не замінить, адже і у всіх (тата, няні, бабусі) – свої функції. Мама може давати дитині достатньо тепла і радості, навіть якщо проводить з ним не так вже й багато часу, і міцно зайняти місце в його серці на все життя.

Скільки б часу ви не проводили разом з дитиною, в ваших силах зробити ці короткі години незабутніми для малюка. Головне – знайти хоча б трохи часу виключно для дитини, без домашніх турбот, суєти, нервів і почуття провини. А якщо у вас в черговий раз не вистачає часу, не займайтеся самоїдством, а згадайте поняття британського психоаналітика Д. Віннікота «досить хороша мати». Так, у мене є недоліки, але краще мами, чим я, у мого сина або дочки бути не може, тому що це моя дитина, а я – його мама, і ми просто створені одне для одного.